«Державні гарантії захисту прав біженців»

Інтернет – довідка

Біженець - це особа, яка через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань.

 

Питання, пов'язані з біженцями, регулюються Конституцією України, Законом України " Про біженців та осіб, які потребують додаткових або тимчасового захисту ", іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 Низкою міжнародних правових документів установлюються й визначаються засади правового статусу біженців.

 

До найважливіших із них належать Конвенція ООН про статус біженців від 28 липня 1951 року та Протокол щодо статусу біженців, від 31 січня 1967 року, які стали частиною національного законодавства України, після того, як Законом України від 10 січня 2002 року відбулося приєднання до цих міжнародних актів.  

 Статус біженця - визнається  спеціально  уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує  державну  політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

 Правовий статус цієї категорії іноземців та осіб без громадянства в Україні характеризується такими особливостями:

1.   Вони не можуть бути вислані або примусово повернуті до країни, з якої вони прибули та де їхньому життю або свободі загрожує небезпека;

 

2. Україна сприяє збереженню єдності сімей біженців;

 

3. Біженці мають рівні з громадянами України права на:

- пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення     

         території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом;

            - працю;
            -  Підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;
            -  Охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування;
            - Відпочинок;
            -  Освіту;
            -   Свободу світогляду і віросповідання;
            -  направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або
               особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого
                самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;
            -     направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або
                особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого
                самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;
           -       володіння, користування і розпорядження своєю власністю,         
                результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;
           -      оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної
                влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;
           -       звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради
                України з прав людини;
           -        правову допомогу.

 

Юридичним документом, що підтверджує надання статусу біженця, є посвідчення біженця. На виконання статті 5 Закону України " Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту"

Постановою Кабінету Міністрів України № 202 від 14 березня 2012 року затверджено Положення про посвідчення біженця.

Посвідчення біженця — паспортний документ, який посвідчує особу його власника та підтверджує факт надання їй в Україні статусу біженця і є дійсним для реалізації прав та виконання обов'язків, передбачених законами України, в тому числі Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

 Цей документ видається строком на один рік. Під час перереєстрації біженця органом міграційної служби за місцем його проживання дія зазначеного посвідчення продовжується. Посвідчення біженця видається іноземцю або особі без громадянства, які досягли 16-річного віку.

 

Статус біженця не надається іноземцю або особі без громадянства:
-    яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства й людяності, як їх визначено у міжнародному праві;
-     яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів;
-     яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;
-     стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 Закону України " Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту ", відсутні;
-     яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій державі;
-     яка до прибуття в Україну з наміром набути статус біженця перебувала в третій безпечній державі. Дія цих положень не поширюється на дітей, розлучених із сім'ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей, онуків).

Протягом багатьох років різні країни та регіони відзначали власні пам’ятні дні й навіть тижні, присвячені біженцям. Одним з найвідоміших вважається День африканських біженців, який відзначається в кількох країнах 20 червня.

  Виражаючи солідарність з Африкою, де перебуває більша частина біженців, і яка традиційно проявляє до них свою великодушність, Генеральна Асамблея ООН одноголосно прийняла в 2001 році спеціальну резолюцію.

 

Згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї, в 2001 році відзначалася п'яти десята річниця Конвенції про статус біженців 1951 року, і Організація африканської єдності (ОАЄ) погодилася з тим, щоб міжнародний День біженців відзначався одночасно з Днем африканських біженців - 20 червня.

 До цих пір біженці - це одна з найбільш гострих проблем сучасного світу. В даний час на планеті зареєстровано близько 20 мільйонів біженців і 25 мільйонів внутрішньо переміщених осіб.