"Добре тому жити, хто вміє дружити"

Слайд – бесіда

 

«Маючи друзів, вважай, що ти володієш скарбом»
  Г. С. Сковорода

 

 

 

Споконвіку дружба була найбільшою цінністю незалежно від часу, епохи, віку людей. Можна довго говорити про те,  як пізнати справжнього друга, але з давніх пір у різних країнах світу люди придумали спеціальні ритуали і символи, щоб підкреслити свої відносини.

У Київській Русі словом «друзі» називали себе воїни з одного загону   (звідси, до речі, і пішло слово « дружина»). У друзів, за свідченням арабського історика Ібн Фадлана, було спільне майно – вони пили з однієї чаші, милися з одного тазу і носили одяг один одного.

 

 

 

Араби при оформленні договору  дружби ставили на стіл блюдо з крупною сіллю, потім кожен брав по дрібці і з’їдав. Тому в арабських країнах була приказка: «Сіль між нами».

 

 

В індійців  договір  дружби полягав у публічній клятві, яку потрібно було повторити три рази. Причому дружба була можлива не тільки між чоловіками, але і між чоловіком і жінкою.  Проте одруження з жінкою, з якою помічений дружній союз, було рівносильне кровозмішенню.

Австралійські аборигени з племені арапешей вважали, що стати іншому другом може тільки та людина, котра три рази купить у нього якийсь товар.

Камчатські ітельмени договір дружби укладали на сумісному бенкеті, причому господар дуже жарко натоплював житло і наказував з’їсти другові всю приготовлену їжу.  Коли господареві ставало не під силу терпіти жар, він міг вийти у двір, а ось друг, як доказ своєї відданості, повинен був усе витерпіти.  Наприкінці обряду господар забирав майно друга, а потім вирушав до нього додому – повторити обряд…

 

Дружба – надзвичайна цінність.

Друзі – це благо для людини.

           

Недарма ще Аристотель твердив: « Люблячи друга, ми любимо власне благо».

Друзі були чи не єдиним порятунком для великого страдника України Тараса Шевченка. Його близькими друзями були історик Микола Костомаров, актор Михайло Щепкін, письменник Пантелеймон Куліш.

 

 

 

 

 

 

 

Стосунки Лесі України та Ольги Кобилянської підтверджують тезу про те, що єдність думки, інтелектуальних почуттів, естетичних потреб найчастіше стає основою міцної дружби – на все життя.

В історії української культури безліч чудових прикладів великої дружби.

 

Вона – єднала Максима Рильського й Остапа Вишню, Миколу Куліша і Леся Курбаса.

            Завдяки дружбі Андрія Малишка та Платона Майбороди народилися пісні, які стали неоціненним скарбом української та світової культур.

 

                  

 «Зо мною друг – і знов душа розкрита

   На чисте все, на світле, на живе…» -   зізнавався Максим Рильський у вірші –    присвяті Андрієві Малишку. 

Прикладом святого побратимства є покоління шістдесятників – так назвали українських інтелігентів,  які проголосили девізом свого життя творчу свободу, національну гідність і високу людську мораль - В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Ліна Костенко, Алла Горська, Іван Світличний, Євген Сверстюк…

          Цей ряд можна продовжити славними, мужніми іменами. Всі вони  пройшли через допити, тюрми, заслання, але не зламалися, не здалися.   Їм допомагала дружба.

 «Виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла»
                                   Цицерон