16 днів

Революція на граніті

Віртуальна довідка

Студентська  революція  на граніті — кампанія  широкомасштабних  акцій ненасильницької  громадянської  непокори,  заздалегідь організована  українською  радянською  молоддю, переважно  студентами.

Протести тривали з 2 по 17 жовтня 1990 року в Україні.

            Стрижнем протестних подій було студентське голодування на площі Жовтневої революції у Києві. Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту.

 

Головними вимогами молоді були:

·        недопущення підписання нового союзного договору;

·        перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року;
·        повернення на територію УРСР українських солдатів, а також забезпечення проходження військової служби юнаками-українцями винятково на території республіки;
·        націоналізація майна Компартії України та ЛКСМУ;
·        відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола.

16 днів на граніті

Дата початку акції була запланована на 1 жовтня, але в цей день опозиційні сили проводили черговий всеукраїнський страйк, який запам'ятався лише демонстраціями вулиць Києва.

2 жовтня

Зранку 2 жовтня кілька десятків студентів групами по двоє-троє зійшлися  до 10 години на площу Жовтневої революції та оголосили про початок голодування, висловили вимоги.

         

   Одразу до молоді прийшли представники міліції і попередили, що у разі встановлення намету студентів зметуть з плацу. Весь день вони просиділи на спальниках і матрацах, тримаючи в руках плакати, а рівно о 20 годині протягом 2-3 хвилин були зведені намети.

            До кінця дня голодувати почало 108 студентів.

            О 24 годині президія міськради Києва видала рішення, в якому зокрема надавався дозвіл на проведення на площі Жовтневої революції масових заходів.

3 жовтня

Зранку 3 жовтня до табору завітали представники ВР УРСР вислухавши вимоги студентів, попросили відмінити вимогу про перевибори, з чим співголови були категорично не згідні.

            Також в цей день всі голодуючі пройшли реєстрацію в таборі, по черзі на медичному авто відправлялися до 14-ї лікарні. Медиками надавалася максимальна медична допомога голодуючим.

            Станом на 3 жовтня налічувалося 49 наметів, голодували 137 чоловік, зокрема і Неоніла Крюкова, народна артистка України.

Організація наметового містечка

В наметовому містечку були забезпечені порядок, дисципліна. Усі рішення щодо життя наметового містечка, протестів приймалися колегіально Координаційною радою табору. Всередині було велике штабне шатро, інші ж встановлювалися навколо в ряди з однаковими проміжками. Були також намети для прес-групи та медслужби. По периметру чергували охоронці Кожен учасник акції реєструвався і мав перепустку. Організовувалися пікетні групи, які рушали до стін  університетів Києва і закликали студентів страйкувати і йти на Хрещатик

 О 10 годині мали розпочинатися мітинги біля наметового містечка.

4 жовтня

Почали прибувати більше студентів з Івано-Франківська, Сум, Рівного, Полтави, Дрогобича, Вінниці, Тернополя, більшало й киян.

Голодувало вже 151 особа, 131 забезпечували обслуговування.

 

5 жовтня

До табору завітав Леонід Кравчук, з яким вели перемовини Доній та Іващишин. Обговорювалася ситуація, що була на той час в республіці та вимоги.

          

  Консенсусу досягти не вдалося, обидві сторони  розійшлися невдоволеними. Але  важливим стало транслювання цієї  зустрічі по телебаченню, люди  зрозуміли, що в Києві зібралися звичайні хлопці та дівчата.

 

 

 

6 жовтня

6 жовтня у палаці «Україна» відбулися урочисті збори учасників ВВВ. Після зустрічі ветерани пройшли ходою до площі Жовтневої революції, планували пройти і наметовим містечком, змітаючи його при цьому.

        

   

 Але на захист студентів вийшло до 50 тисяч киян.

В результаті, їм це не вдалося зробити.

 

 

 

 

 

 

8 жовтня

Комісія, яка працювала за дорученням Верховної Ради, доповіла, кількість голодуючих становить 158 людей з 24 міст республіки.

          

  Наметове містечко відвідав відомий український письменник Олесь Гончар, визнав у них свою молодість, визнав вимоги студентів цілком справедливими. Наступного для вийшов з лав КПРС, мотивуючи рішення тим, що «з такими, з безмежно жорстокими, що глумливим сміхом зустрічають трагедію власного народу, страждання дітей України, я не хочу мати нічого спільного».

9 жовтня

Відбувся «круглий стіл», в якому взяли участь делегація від ВР та від студентів. Першим виступив Олесь Доній, оголосив  відомі вже вимоги, але депутати не змогли нічого конкретного  відповісти, тому «стіл  перетворився на інтерв'ювання студентів. Леонід Кравчук обіцяв поставити на голосування  питання про недовіру Масолу,   показати стіл по телебаченню без купюр, але слова не дотримав, передача вийшла з купюрами.

10жовтня

На площі з'явилася підсилювальна радіоапаратура, мітинги у наметовому містечку почали проводитися більш організовано.

            Держтелерадіо УРСР заблокували студенти, найбільш радикально налаштовані депутати пройшли всередину, їм дали 10 хвилин прямого ефіру. Віктор Бедь зачитав заяву опозиції, 9 депутатів Верховної Ради оголосили голодування на підтримку студентських вимог. Через півгодини перервали планову передачу, Кравчук виступив, інтерпретуючи обстановку по-своєму.

             Згодом 25 працівників держтелерадіо написали заяву про департизацію українського  телебачення і радіомовлення, припинили членство в КПРС.

12-17 жовтня

На підтримку студентів застрайкували і всі вищі навчальні заклади Києва. Мітингувальники перекрили рух транспорту, оточили Верховну Раду, захопили корпуси Університету ім. Шевченка. Студентські акції протесту пройшли в обласних центрах, зокрема, Луганську та Львові.

          

  Це був масовий рух за ідеї незалежності України.

Влада надала студентам годину прямого телеефіру на УТ-1. Молодь закликала однодумців до всеукраїнського страйку, і наступного дня до її акції протесту були готові долучитися не тільки вищі навчальні заклади, а й заводи і фабрики.

Студенти передали Президії Верховної Ради УРСР свої вимоги. Для їхнього розгляду, зокрема, була створена погоджувальна комісія Верховної Ради.  17 жовтня Верховна Рада УРСР прийняла Постанову «Про розгляд вимог студентів, які  проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року».

            Після прийняття постанови ВР УРСР щодо врахування вимог студентів

17 жовтня 1990 року «революція на граніті» успішно завершилася.

          

«Студентська революція на граніті», що була повністю організована силами студентства, не мала на той час аналогів у всій Європі. Прямим наслідком   протестів була відставка голови Ради Міністрів УРСР та  виконання низки вимог мітингувальників. Ці акції  та   голодування відіграли важливу роль у становленні  незалежності України.

Плакати, гасла

 

Вшанування

10 жовтня 2000 року ТК «Золоті Ворота» створила документальний фільм, присвячений 10-річчю голодування.

20-річчя «революції» (2010) відзначили фестивалем патріотичної та повстанської пісні «Гайдамака.UA» (ініціатор — Олесь Доній).

            1 жовтня 2015 року Президент України Петро Порошенко видав Указ «Про відзначення 25-ї річниці Студентської революції на граніті»