День пам'яті Голодомору.

        Минуло вже більше ніж 80 років від неймовірної трагедії 30-х років ХХ століття, але воно все ще бо­лить. Голод 1932-33 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути — ні матеріальних, ні тим більше людських.                                                                                         

       Говорячи словами О.Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, — і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу». Мільйони людей, які загинули у 1932-33роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам’ятатимемо ми, їх діти та онуки. 

      У Біляївській центральній районній бібліотеці  напередодні Дня пам’яті жертв го­ло­до­мо­рів традиційно проходять заходи на цю тему. 23 листопада 2016 року на годину – реквієм «Смуток душі – біль серця Вітчизни» зібралися старшокласники ЗОШ№1 (Класний керівник Кузнєцова О. В.). Бібліотекарі Клименко Л.Л., Боднар Л.А. та Судзиловська Т.Д. ознайомили присутніх із трагічними сторінками тих жахливих подій української історії, про те, що Україна в 1932-1933 роках пережила страшну трагедію-Голодний Мор, який забрав життя мільйонів наших земляків і треба віддати належне краєзнавцям, історикам, письменникам та людям  не байдужим до минувшини, які  по зернинці збирали відомості та свідчення очевидців про ті події.     Завдяки їм ми  маємо можливість ознайомитися з історичним минулим без прикрас та фальші. Під час заходу демонструвались відеоролики «Голодомор», «Голодомор в Україні», слайд – презентація «До 80 річчя Голодомору в Україні», пісочна анімація «Засвіти свічку». Хвилиною мовчання всі присутні вшанували пам'ять мільйонів безвинних людей, що полягли від голодоморів ХХ сторіччя. Присутні познайомились літературно-художньою експозицією  «Голодо­мор: чорна сповідь моєї Вітчизни…»  на якій, крім творів про голодомор 1932-1933 років, було розміщено: хліб, свічку, колоски, калину, скорботні вірші та інші предмети. Маємо пам’ятати, бо забуття прирікає до душевної порожнечі… Але й вірити, що по­пе­ре­ду — щасливе завтра в мирній країні Україні.